Наше свято

Для мене це свято пахне димом і мастилом, фаєрами і димовухами. Лиш зараз у повітрі менше небезпеки, а у крові адреналіну.

Колись нас намагалися заборонити. Нас намагалися зупинити. Нам кричали «Фашизм нє пройдьот!». Але ми пройшли. І ми — йдемо!


Читати далі →

На полях Руси

В поставленном Игорем Гаркавенко вопросе «бытия вопреки» украинского национализма оставим ремарку: организованное украинское националистическое движение милитаризовалось дважды — в 1991 г. как реакция на ГКЧП, и в 2014 г. как реакция на интервенцию. Это веховые точки в возникновении качественно новых формаций (УНСО, СНПУ — «Правый сектор», «Азов»). Из них исходят две разветвляющиеся силовые линии, о которых поговорим на завтрашней лекции «Две души украинского национализма»: линии запорожского и ...
Читати далі →

«Украина, не подведи Майдан… Не подведи всех нас»

                                                                        «28-летний спецназовец из Севастополя не изменил присяге и отказался переходить на сторону России, несмотря на то, что в оккупированном Крыму у него остались квартира, друзья, родные и жена на девятом месяце беременности.    В социальных сетях недавно появилось пронзительное письмо украинского военнослужащего. Когда читаешь этот крик души, к горлу подступает комок.    «Расскажу вам, чего стоит любовь к Родине для меня. Сам...
Читати далі →

Врятувати рядового і почути Буковину

Жіночі виступи в Магалі і Недобоївцях руйнують чимало міфів Майдану. Холодно  і без моралі: українець, як завжди, здає українця. Містечкова формула «само-помочі» замість солідарної «взаємо-помочі» – те, що найкраще описує логіку буковинських протестів. Про яку громадянську позицію може йти мова, якщо ми навіть суто по-християнськи не готові допомагати ближньому? Єдність Сходу і Заходу, про яку невпинно торочили ЗМІ останні декілька місяців, на ділі може виявитись фейком, і розвіює його не якась ...
Читати далі →

Король. Верхоляк Дмитро

Хотіла назвати цей допис «Останній з могікан» або щось таке. Але не це головне, не це, не це... Після смерті батька думка: «Треба поїхати до Верхоляка, поки є час» постійно сверлила мені мозок.Коли наштовхувалась на батькові записники, випадково натрапляла на якусь інфорацію в ЗМІ, і просто так оте «треба поїхати» частенько вистрибувало мені  за спиною. Всього ж яких 60 км, недалечко ж, але як завжди, як у всіх — завтра, завтра, завтра...  Дзвінок від Олексія, журналіста з Києва, з проханням п...
Читати далі →

Обличчя націоналізму: «Правий сектор»

Вперше з далеких 1990-их українські праві знову «на коні», помітно впливаючи на внутрішньополітичний розклад сил. Однак ситуацію двадцятилітньої давності від сьогодення різнить той факт, що нині український націоналізм є водночас і обличчям України на зовнішньополітичній арені – як би того не хотілось уникнути формальним керівникам держави. Медіа творить віртуальну реальність, а з нею і образи поки що віртуальної правої України. Наскільки ми близькі втілення російських телекартинок – і якими вон...
Читати далі →

День просвітлення або Україно пробач

Ще з малих років мені прививали ідеологію «гнилого» гуманізму, пацифізму і інших ізмів, які як виявилось в реальному житті тільки додають труднощів. Власне не такі вони й «гнилі», якщо приходиш до них після буремних років власного життя, а не з малих років стаєш затиснутий у їх лещата, як єдиноправльного вибору. Віче не здивувало, маємо голову ОДА, маємо вдоволених і не дуже… Різні зустрічі — оце цікаво. Старий знайомий з гордістю повідомив, що належить до «Правого сектору», слідкує за порядк...
Читати далі →

Чого російській дипломатії не вистачає для повного щастя?

Події, що трапились в Україні тиждень тому і продовжують розвиватися сьогодні, викликали жорстку реакцію офіційного Кремля. Зрозуміло, що карта Януковича бита, чому це сталося так – це окрема тема… Наразі актуальним є кримське питання. Не знаю, чи задавався хтось питанням, який резон кримським татарам підтримувати євромайдан? Сумніваюся, що мова йде тільки про благородні устремління, тим більше про патріотизм. Як на мене, в перспективі татари виступлять з ідеєю створення свого власного державног...
Читати далі →

Михайло Шугай на Майдані-2014

Андрію Круглашову (http://a-kruglashov.vkursi.com/6860.html#comment26374) Михайло Шугай, (референт підрайонного СБ ОУН) загинув в 1945 році. Криївка була велика, на 50 чоловік. Викопана на березі струмка, що не замерзає. З моста слід було стрибнути в воду, пройти по воді метрів 500-600 вгору, відвалити корч верби. То був вхід у криївку. «Здав» їх рідний дядько Михайла. В криївці було близько 30 людей, в тому числі і батько Михайла. Та в основному це були хлопці, що ховалися від армії, не бул...
Читати далі →

Дефіляда в Москві 2.0

Один з наших буковинських сучасників (на жаль спочивший в Бозі...), геніальний Василь Кожелянко вважається автором унікального напрямку в українській літературі. Цей напрям називають "альтернативна історія".

Для тих хто не читав, коротко розтлумачу. Суть його ранньої творчості (сума творі...
Читати далі →