Смерть у Чернівцях. Трохи легше, аніж у Венеції

Просто очманів колись, коли побачив у чернівецькому некролозі тридцятих щодо самогубства журналіста тих часів такий пасаж: «Франц обожнював жартувати, тепер його гумор – це гумор висельника». Це із співчуттям звісно було написано. Але… Жартували завжди. У Чернівцях, в міжвоєний період, здавалося, ну було нічого смішншого, аніж життя, аніж політика, аніж смерть. Уривок з репортажу тридцятих про приїзд прем’єр-міністра до Чернівців: « Молоді жінки, стиснуті натовпом, пудрили обличчя, мабуть том...
Читати далі →