Як часто ми не звертаємо уваги, на те, що оточує нас. Ми йде по вулиці на зустріч, темній ночі. Йдемо, і не заглядаєм в очі перехожим. В такі моменти зупиняється час…   Ми йдемо і не бачимо, як люди в нас просять копійчину, Аби купити дітям кусок хліба. Я вже мовчу за навчання, та...
Читати далі →

Любов- це ніжність та спокуса
Любов-це щастя і розлука,
Любов- це радість та життя,
В любові сенсу вже нема.

І я любила й ти любив,
Ми плакали та не згубились
Ми разом були, були вічно.
А серце наще не мов пісня

Ми пам"ятаєм ті слова.
Ті клятв...
Читати далі →

Відчуй мою біль, й зрозумій, як важко...
Знаходитись в чотирьох стінах, мені від них страшно...
Я зублукала в цім світі... я одна. одинока.
Я занурилась в собі, тепер я самотня...

Я не знаю, що далі буде зі мною.
Стану вовчицею, й втічу від болі..
Стану вити на яс...
Читати далі →

Люблю... холодний вітер й дощ.
Люблю... я запах сигарети...
Люблю... нічний солений пчач,
Й блиск срібної монети...

Люблю... дивитись у вікно
Люблю я жити всім на зло!
Люблю писати я вірші
Від них так солодко мені.

Люблю... знаходитись в порті.. Читати далі →

Хороший мій...для тебе пишу...
Хочу бачити... й чути твій голос...
Без тебе!!! віриш, я помру!!!?
І світ піде у хаос...

Хороший мій... ти є єдиний...
Кого так сильно я кохала...
Життя не буває без причини...
І лиш тебе одного я бажала...

Хороший мі...
Читати далі →

Чого повертатись в минуле? Навіщо завдавати собі біль?
Повір, того вже не вернути. Чого ж продовжувати кидати на рану сіль?
Чомусь так хочеться, жити минулим, навіщо це?? Задаю питання собі.
Напевне, тому що серце ще кохає, і хоче бути з твоїм в постіль.

Я так хочу, чи то н...
Читати далі →

Ти одна… чуєш!? Ти одна… ти самотня тепер особистість. 
Ти одна… знаєш це сама… сама розумієш, все це твоя впертість..
І коли горіла та свіча, ти була одна.. самотня й одинока…
Ти одна, в своїм світі одна, й для тебе тепер одна дорога

Читати далі →

Ти наче подарунок долі, який був мені потрібен в темноті
І, коли була така мрячна погода, ти мене лиш одну хотів.
Коли настав вечір, й не було жодної – жоднісінької зорі,
Ти був зі мною, коли мені було потрібне тепло.. просто людське тепло

Зараз на вулиці холодно, і а...
Читати далі →

коли все не в масть залишається міст
бо тіло то майже вода
поети відходять з улюблених міст
щоб віршів росла борода
щоб біль ніби сіль проступав у рядках
і тік через виразку рими
поети вмирають в самотніх містах
щоб просо пісень у пожовклих книжках
не дало їм ...
Читати далі →

тіні
від пожовклого листя
тремтять
як невільні птахи
зосталось ще
зовсім
трохи 
Читати далі →