Не плач, можливо, це ще не востаннє, Ти бачиш погляд милий, говіркий, Руде волосся, ніби сонце раннє, І присмак уст солодко-гіркий… Можливо, завтра в паралельнім світі, Нам стане післязавтра й назавжди, І наші спільні одинокі миті, Розтягнуться в години і роки. В житті твоїм я пасажир ранковий, Без мене вечір тихо розіп’єш, В маршрутці сусід твій випадковий, Якому за проїзд передаєш… Можливо, ти візьмеш за руку, Не боячись, що мовить пересуд, І на хвилину, лиш одну розлуку О...
Читати далі →

Юлія Іванчук. Відеопоезія. Відео зняте в Кам'янці-Подільському. Нехай знають як кораблям...
Читати далі →

Якщо ти такий втомлений – Зроби харакірі Якщо гордий – Відведи очі Якщо не хочеш поступати місцем – Вдай ніби спиш   Вони були втомлені Горді Не хотіли поступатися місцем   Зарилися глибоко у лісах Імена їхні стали синонімом до Слова Страх   Зарилися так, що і не видно Такі собі привиди, нявки, Навіть сам би Говінда Побачив би тільки плямки   Рушниця на плечі Кроком руш Раз, два! Кожен із них славний Муж У руках мечі Гострені для тих Хто лізе нахрапом Під ногами своя...
Читати далі →

П.C. Життя - штука плутана. Маленька життєва порада - ніколи не маніпулюйте дітьми, діти - не канат, щоб ними привязувати....

Ти ще не знаєш…скоро я втечу,
Втікати від проблеми – моя слабість.
Квиток у касі…таємно розплачусь.
Й зустрінемось бодай у...
Читати далі →

кафка ховається в шафку шавка скулить у кафці скулився кафка вранці і перекинувсь на мавку   кафка в кафе п’є каву гризе нервово мундштук кафці це все не цікаво з кафки дивиться жук   кафці не видали капці і лікарняну палату кафка закований в крапці ховає її у шухл...
Читати далі →

у день коли над прип.ятю летять пташки говорять дотиком до стін їх тіні. порожні чорні плями вікон не оживуть ніколи лиш по колу у стінах днів гуляє вітер. він волів би не говорити  зайвих слів й у затишку снувати по-між снів дітей яких у контурі буття немає в місті. тільки ...
Читати далі →

«Не промовляй до мене у відповідь: я занадто міфічний, потойбічний, несправжній. Я купаюся в сутінках реальності, марю вирватись із густого марева  серпанку півсвідомих марень, мій бог - свобода, і я йому молюся. Не пророняй мені у відповідь пташиних пір'їн свого голосу: твоя ластів...
Читати далі →

Я знаю, що ти не така як усі,
Та янгольських крил у тебе нема,
Хоч янгольський вираз і стрічка в косі,
Та мене не обдуриш …усе це лиш гра…

Те, що насправді у тебе в думках,
Лише нефільтроване п’яне болото,
Пилюка в очах, а бруд на руках,
...
Читати далі →

Маніпуляції, технології, всі ми давно прораховані. Їжте наші смачні інфобомби приправлені за вашим смаком - до крові.
  І байдуже, де нову дозу взяти: хай будуть студенти, журналіст або мати... Лише не до смерті - поховають, забудуть А по обличчю - більше фарб, хай всіх нудить!
Читати далі →

Вже завтра я втечу із цього міста,
на літаку Чернівці-Берлін,
тектимуть сльози на моє намисто,
сушитиме їх вітер перемін...

Складаю свої сумки й чемодани,
летять шкарпетки, сукні,сорочки,
помади, лаки, туші, і рум"яна,
усе летить із помахом руки... Читати далі →