Лист, котрий так і не дійшов
Маю на останок купу літер,
купу місця і пустих рядків…
ще не мало, та і не багато
і життя злетить нових верхів.
все мовчить в мені. Собі ламає жили.
тихо плаче. Вироста звідсіль.
але все ж, значущості замало,
аби виразить словами як я жив.
де я був, чому я став таким от,
що я зрозумів, для чого жив…
це не має значень. І в остачі…
лише купа віршів виписаних Тобі.
це не має сенсу. Купа літер.
купа фраз, написаних «Т…» …
це кінець мого. І хто, скажи но, знає
скільки жити ...
Читати далі →
Читати далі →