Я хотіла написати тобі вірша. Ну, знаєш, щоб із римами, красивими викрутами. Але, чорт, ти мене не надихаєш. Мені простіше було присвятити вірша безіменному стовпу посеред вулиці, а не тобі. Розламувало на частини почуття провини. В нас не було нічого спільного, крім наших зустрічей.Твої очі такі темні-темні. Глибокі. Господи, я ніколи не бачила таких очей. Я заплутувалася в них, і коли віями торкався щоки — атомний вибух розносився по венах, труїв мене і тебе. І гірко ставало після того. Як піс...
Читати далі →

забери мене, осене, з осені в осінь на потязі золотаво-червоні замети — візитка цих вуличок де кохається дощ з чорнотою асфальту на протязі там і ненависть сіра, мов кішка вночі. Білих любощів пароплав переплив перешийки і зник десь за обрієм тільки дим-анімацію в tif.і закріплено пам'яттю і бажання втекти в горизонти, та треба — хороброю але Бог обділив, а натомість покрив серце ранами одна гоїться, інша — стікає на діл сукровицею наче мед в молоці, а бронхіти від смогу виснажують при...
Читати далі →

Поэт из Черновцов Пауль Целан прожил лишь пятьдесят лет. Он полусошел с ума и покончил жизнь самоубийством. Исследователи его творчества любят говорить об «отсроченной смерти». Якобы война не убила его сразу, а добила воспоминаниями. Причем сначала Целан вспоминал о войне мало. Хотя в ней погибли его родители, друзья, и он стал изгнанником. А потом все больше, больше. Это невероятно интересно, потому что Целан, в первую очередь, ну если уж начистоту, затребован, как поэт темы Холокоста. Жена Цел...
Читати далі →

h-dychkovska.vkursi.com/7690.html Маріуполь, штаб віктора Ющенка. В донецькій області 2 штаби — в Донецьку і в Маріуполі. Тут наша група ділиться на дві підгрупи. Віталій, колишній міліціонер, юрист, керівник маріупольської групи, з ним залишаються Василь Юрців, Оля Молодій ти Славко Ерстенюк (з тих, що пам*ятаю, загалом їх десь 8-9 чоловік). Моя група їде у Вугледар, має вести агітацію по районах, містечках і селах.  Наша підрупа: 1. Любомир ???; 2. Роман ???; Любомир і Роман — батько і си...
Читати далі →

У своїх походах я часто бачив величний Петрос зі сторони. Я з перехопленим подихом шаленів від нього узимку, я заїдав каву солодкою ватою весною, неодноразово милувався ним влітку з різних гір, але увесь час я обіцяв йому, що прийду до нього у гості. Я вже було відклав візит до наступного року, оскільки був змушений на два місяці покинути Чернівці. Але за два дні до від’їзду я не витримав, зібрав наплічник та разом з подругою поїхав у гори. Гора Петрос з румунської перекладається як «камінь», ...
Читати далі →

Попереднє: h-dychkovska.vkursi.com/7687.html Їдемо ми на своєрідну «війну» і тут «зброєю» будуть відеокамери, фотоапарати, мобільні телефони, саме вони будуть «фіксувати порушення». Еге ж, саме в 2004 я придбала свою першу «Нокію», якою можна і цвяхи забивати, адже без мобільного тут ніяк. Нас навіть називали «донецькі партизани». В силу того, що 10 років тому фото-відеоапаратура ще не була настільки широкорозповсюджена, як зараз, Василь Юрців мав завдання роздобути всю цю техніку в Івано-Франк...
Читати далі →

Когда я попал в советскую армию, то сильно расстроился. Там не было никакой демократии. Там была сержантская олигархия с примесью дедовской. И все как-то грубо было)))) (слава богу, относительно) И понятно становилось, что я либо должен стать таким же, как они, либо не понятно, как я дотяну до победного конца. И вот растраивался я. И тут случилось чудо. В СССР начали бороться с привилегиями, и в нашу роту начали подтягиваться какие-то дети генералов, студенты престижных вузов, сын великого хирур...
Читати далі →

Попереднє: h-dychkovska.vkursi.com/943.html h-dychkovska.vkursi.com/3030.html 21 листопада 2010 почала цикл «Я не жалію, що була на Майдані». Тоді всі (радше — багато хто) «жалів», що був на Майдані, бо «то нічо не дало..., ми за них мерзли, вони зрадили..., ми думали, а вони...» Щоб протиставитися тим «жалінням» назвала свої дописи «я не жалію, що була на Майдані», тепер вже треба було б додати Майдані 2004, а тоді ще було так... Зараз змінилася ситуація і назва якось не теє… І щемно-гостр...
Читати далі →

Ці дні всі постять свої фото з Майдану річної давності, згадують як все було. В мене також достатньо спогадів і фото. Але зараз я думаю про свою дружину, свою маму і свою родину. Як вони мужньо переживали той час, коли бандити ПР відкривали на нас кримінальні справи, коли тиждень я лежав в лікарні з пробитою головою. Коли мої телефони прослуховували, і я знав, що є вказівка мене і багатьох опозиційних депутатів арештувати. Коли вночі, в ОДА ми чекали штурму Беркута і багато іншого. Взагалі моя о...
Читати далі →

Не дітися від ревнощів шалених Ні в сні мені, ні, зовсім, наяву. Я, як той чорт — стаю оскаженіла, Бо щось у тОбі вабить без жалю. Не маю змоги я боротись з ними, А краще вже сказати не волЮ, Бо я всім серцем хочу буть відкрита, І тЕбе мати хочу досхочу. Та щось таки тримає мене міцно Чи то повага, чи звичайний такт, Але не  хочу тебе зневолИти, Тому і каламучу душу до схочу....
Читати далі →