11
Читати далі →

  16 липня 1990 року Верховна рада Української РСР прийняла доленосну Декларацію про державний суверенітет України. Вчитавшись у цей документ, вражаєшся, як примудрились владоможці за 20 років його існування порушити чи не всі постулати, там записані. Ось лишень чотири статті Декларації:...
Читати далі →

місто завмерло в чеканні
люди замовкли убрані
нікого немає на площі
готується кожен до прощі
над містом літає шуліка
пронизує місто він криком
сміється пернатий до люду
смішно йому від облуди

народ мовчазливо шепоче
крикнути гучно не може<...
Читати далі →

Спостерігаючи за людьми, можна помітити, що елітаризм у наш час дуже часто насправді є формою аутизму. Людина настільки сильно боїться оточуючого світу і не в змозі нормально, без сильного дискомфорту контактувати з сусідою, міліціонером, сантехніком і т.д., що воліє відгородити себе і групу найближ...
Читати далі →

я заздрю жінкам,
які до тебе байдужі,

Читати далі →

Очевидно, Президенту України Віктору Януковичу зумисно чи інерційно починають створювати імідж особи, з якою регулярно трапляються нещасливі випадки. Саме в такому світлі виглядає публікація на Сегодня.ua, присвячена введенню в стрій нового президентського авіалайнера A-319. Одразу за позитивним від...
Читати далі →

колективна творчість :) 13.07.2010 Долинського, 4. Вимявкували кажани у темряві Те, що ніколи не почути збоку Те що відлунювало скреготом зсередини Те що вбивало й шматувало Погляд. Боліли скроні смородом коричневим А з вух у підлітка текла сукровиця. Благаю. ти не дивись на мене так, облиш...
Читати далі →

Після Петрівки пообіді центр міста перетворився на захаращене сміттєзвалище. А парк Шевченка, де ярмаркували гості міста, взагалі був більше подібний до Калинки (особливо, коли багато базарників вже позакривали контейнери, залишивши гори картону та іншого непотребу просто біля своїх робочих місць). ...
Читати далі →

Коли щось не вилазить через словесні образи із закамарків розуму, але мучить підсвідомими бажаннями виговоритися, тоді почуваюся зле. Тоді опускаються руки, очі, настрій падає, емоційний стан змінюється до виснаженого й змученого буркотіння. Зовсім кепські справи починаються!
Воно їсть, гри...
Читати далі →

Працювати нікому ніколи не шкодило. Праця завжди приносила і зараз приносить плоди. Праця творить. Справжній митець не може полишити роботу, не відчувши порожнечі в серці й душі.
Праця є неспокоєм рук і голови. Навіть на городі, перекопуючи чорну-пречорну землю голіруч, думки повнять і кипл...
Читати далі →