Коли 1 грудня в Києві сталась перша бійка на вул. Банковій біля Адміністрації Президента, лідери опозиції і більшість засобів масової інформації назвали її учасників та ініціаторів "провокаторами". Відразу після побиття протестувальників «Беркутом» їх перекваліфікували на "жертви". Коли 19 січня частина мітингувальників покинула Майдан Незалежності і розпочала силове протистояння з «Беркутом» і Внутрішніми військами на вул. Грушевського, лідери опозиції охрестили їх "...
Читати далі →

Не потрібно їм ваших пам'ятників у кожному місті. Не творіть нових кумирів. Просто станьте людьми....
Читати далі →

Перший дзвіночок тих подій, які відбулись у Ратуші 20 лютого, пролунав ще восени, задовго до вирішальної сесії, на якій збірна опозиції разом із «тушками» Партії регіонів проголосувала за призначення нового секретаря Чернівецької міської ради. Парадоксальним, хоча багато для кого й очікуваним стало обрання на цю посаду колишнього «регіонала» Ярослава Кушнірика – і що важливо: з особистої подачі керівника фракції «За Батьківщину» Олексія Каспрука. Така різка перестановка більшість присутніх біля ...
Читати далі →

Після революційних подій ключові державні посади віддали людям із небездоганною політичною репутацією. Тоді як інших та, очевидно, більш дієвих лідерів протесту залишили «в тіні». Чому контроль над Міністерством оборони не передали Анатолію Гриценку чи Дмитру Ярошу, а над Міністерством внутрішніх справ — Андрію Парубію або Юрію Луценку? Чому досі, станом на ніч з 23 на 24 лютого, розвідка і Служба безпеки України не визначили точне місце перебування Віктора Януковича та ін. розшукуваних політ...
Читати далі →

Андрію Круглашову (http://a-kruglashov.vkursi.com/6860.html#comment26374) Михайло Шугай, (референт підрайонного СБ ОУН) загинув в 1945 році. Криївка була велика, на 50 чоловік. Викопана на березі струмка, що не замерзає. З моста слід було стрибнути в воду, пройти по воді метрів 500-600 вгору, відвалити корч верби. То був вхід у криївку. «Здав» їх рідний дядько Михайла. В криївці було близько 30 людей, в тому числі і батько Михайла. Та в основному це були хлопці, що ховалися від армії, не бул...
Читати далі →

Только что прочитала возглас неизвестного в сети «Чому ця падла ще не заарештована???» После моря пролитой крови такой вопрос логичен. И действительно, почему столько кричали про Гаагский трибунал для Януковича и так спокойно дали ему уйти? Может, надеются, что с ним что-нибудь случится, пока он будет метаться как волк, обложенный красными флажками? Подозреваю, ему будет что сказать на допросах и о нынешних оппозиционерах, освистанных Майданом. Его смерть была бы выгодна многим как внутри стр...
Читати далі →

Після того, як ситуація заспокоїлась – чи одночасно з цими подіями, в тенетах почали з'являтись заклики: «Хорошо что Яника нет но правый сектор и националистов я никогда не приму хоть заминусуйте! Они страну к войне приведут. Группировка фашистов!» «Правый сектор нужно срочно придушить!!! Они могут натворить бед (особенно сейчас) когда почти все безнаказанны!» Не сумніваюсь, що опозиція вже виношує план як це зробити. Люди, ви хочете повторення 2005-го, коли опозиція задвинула майдан...
Читати далі →

Душа радується за Україну і українців! Тепер кожен політик буде знати про величезну відповідальність! Всім буде маритись доля диктатора Януковича! Слава Україні! Українська нація могутня!...
Читати далі →

Чому програє Юлія Тимошенко? Писати зараз, коли вона їде на білому коні (себто літаку) з Харкова на Київ, коли вже бачить себе президентом, що вона програє — ризик прославити себе повною ідіоткою, що нічого не тямить в політичних процесах. Але, давши слово собі на Майдані, що говоритиму правду, бо в цьому суть, попросивши вибачення за те, що не завжди робила це раніш, приймаю будь-чию і будь-яку оцінку. Я ідіотка, Юлія Тимошенко програє. Вперше зрозуміла, що пані Юля програє в 2004, ко...
Читати далі →

Спостерігаючи за стихійною втечею щурів з корабля Партії регіонів, можу тільки констатувати, що попри всі розбіжності в поглядах і методах, такі фігури, як Михайло Папієв та Сергій Тігіпко викликають повагу. З корабля, що пішов неправильним курсом, принципові люди йдуть одразу — або не йдуть до самого кінця. Як для справжнього «фашиста», для мене «супротивник навіть ближчий, аніж бюргери та обивателі у власному таборі».* «Не одним лишь победителям я играю мои марши, но и тем, кто побежден».**...
Читати далі →