Як часто ви плачете від щастя? Від приємного та теплого спогаду? Просто від того, що до вас хтось звернувся з повною тепла душею? У гаммі світових почуттів, мабуть, не існує такого кольору — кольору добра та правдивості. На мою думку, кожен  із нас має вселюдське право на те, аби обирати колір до власного смаку. Тремтливо рожевий, ніжно-бузковий, яскраво червоний? Безліч, різноманіття,  край кольорів! Для мене ж, особисто, — це помаранчевий, злегка градуючий до коричневого. Теплий, ласкавий ...
Читати далі →

Запишу ще трохи для повчання власного я.(і не тільки)    -Чому це трапляється саме із нами? — Як вберегтися від болю? -Як не стати в’язнем власних хибних думок? -Чому так складно зберегти у серці вірність власному нутру?   -Зациклення на власних негараздах набуває розмірів досвітньої та грандіозної проблеми. Є купа людей, котрі живуть гірше нас. Буденщина – скажете ви? Громадська тіснота сердець – скажу я. Ми зустрічаємо щодня  багато людей, котрі потребують допомоги, але, зазвичай, бі...
Читати далі →

У пошуках куди б се мені переселити свій блог, я відшукала «Вкурсі». Раніше мій блог, Котрий називавається «Ж, И, В, У» (живе, инакомисляче, відьомське, угрупування п.с.: моїх думок) жив собі на Гугл плюс, тепер, коли я виявила, що у списках немає України — вирішила негайно переміщатись. Тож, сподіваюсь, тут моя чудернацька і ще молода творчість знайде відгук та розуміння....
Читати далі →

За что гибнут украинские солдаты на Востоке Украины? Как бы пафосно для кого-то это не звучало, они гибнут за свою Родину.За что гибнут ДНР-овцы и ЛНР-овцы? Здесь, список идиологем достаточно широк: от наивной веры в борьбу с киевской хунтой до банального наёмничества. Причём, последнего катастрофически больше. Хотя, кто их знает этих сепаратистов – у них свои колорады в голове.А за что погибли 300 человек, сбитого вчера пассажирского самолёта? Ответ на этот вопрос сейчас не ищет никто. Все ищут...
Читати далі →

Сьогодні дві жінки, одна з Луганська, друга з Івано-Франківська поставили мені це запитання. ЩО? Я не готова була відповідати і попросила трохи часу. Відповідь прийшла поступово: 1. ПРАВДА. Всяка, різна. І про те, що ми боялись, коли нам відбирали бізнес, і про те, що ті, хто зараз втікає від війни, весною виганяли наших військових геть, і про те, що армія, та і всі силові структури загалом, ніколи не відходили до кінця від пуповини СРСР, і тільки щойно її позбуваються. І... 2. Гордість. З...
Читати далі →

Ще вчора ти ганяєш їх по закутках, щоб не палили цигарки, читаєш нотації, щоб не лаялись і не з'ясовували стосунки навкулачки, сваришся і стримуєш сміх через їх жарти і дотепи, щиро хочеш помирити з дівчатками, бо ж виявляють симпатію своєрідно… Ще вчора ти серйозно ведеш із ними розмову про плани на майбутнє — навчання, роботу, одруження… Ще вчора радієш їх успіхам і співчуваєш невдачам у дорослому житті... А сьогодні бачиш на світлинах у соцмережах, дізнаєшся від рідних, друзів і знайомих, що...
Читати далі →

Належні для перших оцінок діяльності новообраного міського голови Чернівців Олексія Каспрука сто днів ще не минули. Але якщо пригадати обставини усунення його попередника Віталія Михайлішина, то в жодного хоча би трохи поінформованого в місцевій політиці чернівчанина не викликає сумнівів той факт, що реально Олексій Павлович через посередництво колишнього «регіонала» Ярослава Кушнірика управляє містом ще з кінця лютого. Олексій Каспрук делегував Ярослава Денисовича на посаду секретаря міськради ...
Читати далі →

Дивним чином смерть таких людей залишає відчуття якоїсь дивної втрати… себе… чи смислу, чи опори, чи... Наче перебуваєш з ними в якомусь незримому діалозі, чи то вирівнюєш себе стосовно їхнього монологу. А тобі як? СлабО? Ні, ти мислиш так само або схоже, знаєш і суть проблеми і можеш її сформулювати. Але. Не формулюєш. Навіщо? Ще один спис в черговий вітряк? Чи то страшно всюдисущої Лубянки (хоча де вона? і хто ти для неї? рядовий хробак?), чи то просто невір'я, що твої зусилля можуть б...
Читати далі →