Надія
Як впаду я дощем диким хмарам услід,
Як укриюсь асфальтом від погляду,
Як, знесилена стать, я згрубішаю в лід,
Як долине до вуст присмак солоду –
Знай: втопилась ненависть у крові хмільній,
І прилипла до тіла, що брудом.
У шпаринах шосе ще гарчить буревій,
Читати далі →
Як укриюсь асфальтом від погляду,
Як, знесилена стать, я згрубішаю в лід,
Як долине до вуст присмак солоду –
Знай: втопилась ненависть у крові хмільній,
І прилипла до тіла, що брудом.
У шпаринах шосе ще гарчить буревій,