Оскільки тут багато людей з Чернівців, то хочу задати таке питання. Звісно, будівлю університету, часу буде не так багато та й зі мною будуть люди які непогано знаю Чернівці. Але завжди бувають місця непопсові, і може щось спаде на думку вам за такий короткий проміжок часу. Або може буде якась цікава подія в суботу (1-го числа)...
Читати далі →

27 квітня … «Пропало всьо». «Всьо» – чого ніколи не мало бути, демо-версія демократії в Україні си скінчила. Не стало надії на демократичну перспективу. Влада собі як влада – суцільні, курва, бандити, опозиція собі  як опозиція – вершники без голови, колгосп тварин (Оруел – наш вуйко!, написав історію української опозиції), ЗМІ  —  продажні  захисники змін «по умолчанію». Підсумок жалюгідний -  хрестовий похід  по демократичні цінності всередині країни  початий  в 2002 році зазнав фіаско… Останній цвях у гроб української демократії забили самі демократи…

Читати далі →

День української сорочки чернівецьке студентство організовує вже третє. Цього року свято вийшло за межі університетських стін. До акції долучилися дитячі садки, школи, музеї, газети, телеканали, лікарні, бібліотеки, художні салони, піцерії, перукарні, магазини, підприємства (зокрема одне із найбільших  в Україні – «Машзавод»), банки, служби таксі, громадські організації, політичні партії.
Читати далі →

Якщо філософія не має практичного впливу на суспільні процеси, то вона - труп. Дійсна філософія не може бути "річчю в собі". Відсутність громадського PR і впливу на громадську думку є головною проблемою, яка стоїть перед українськими інтелектуалами. Якщо неутилітарні ідеї залишатимуться на маргінесі...
Читати далі →

Виставка репортажних фотографій Віллі Праггера (1908-1992, Німеччина) “Заломлення” з архівів німецьких міст Фрайбург та Вюртемберг, що позаминулого тижня відкрилася у стінах Чернівецького художнього музею, як жодна інша, просто приречена на успіх. І справа зовсім не у тому, що людям завжди легше просто дивитися, ніж сприймати інформацію у будь-який інший спосіб. Заковика тут зовсім у іншому. Адже у кожного з нас є власний набір старих родинних фотографій. Розглядаючи усміхнені чи, навпаки, насуплені, обличчя цих людей, про яких достеменно відомо тільки те, що вони жили задовго до нас,  мимохідь хочеться зазирнути у їхні долі. Чим переймалися вони у момент, коли усміхались до нас, сьогоднішніх, стаючи до фотографій?
Читати далі →

Вибачте, Романе. Там були Ви; а я думав, де ж я бачив цього хлопця. Дякую за увагу!    В. К....
Читати далі →

Іван М. Фізер у своїй невеличкій монографії «Американське літературознавство. Історико-критичний нарис» (К.: ВД «Києво-могилянська академія», 2006), написаної спеціально для українських філологів, розповів про становлення літературознавства як академічної дисцепліни в США.
Першими літературознавцями в університетських стінах Америки в другій половині ХІХ ст. стали Джеймс Рассел Лоувел та Дін Гоувелс, коли зайняли професорські кафедри в Гарвардському університеті. Але справжній розвиток почався лише після того, як у 1876 році у Балтиморі за моделлю німецьких університетів було засновано університет Джона Гопкінса, в якому вперше була відкрита кафедра філології. Після цього аналогічні кафедри почали з'являтися по всій країні, а кількість філологічних журналів зросла до декількох десятків.
Читати далі →

Шановні, друзі, партнери, колеги, читачі...! Радий приєднатися до даного блогового товариства. Періодично писатиму про культуру, музику, шоу-біз, концертну та творчу діяльність на теренах рідного і не тільки краю. Не оминатиму спорт, туризм та висвітлення тем громадянського суспільства, трошки бізнесу та економіки… Запрошую всіх адекватиних до змістовного діалогу та співпраці.;)...
Читати далі →

Сьогодні о 12 годині з Чернівецької ратуші линули звичні звуки легкої і ніжної мелодії нашого славетного земляка Степана Сабадаша. Ми підійшли до приміщення двох чернівецьких обласних органів, самоврядного й державного – ради депутатів і держадміністрації, де місцеві «леви» під охороною левів кам’яних, попри всі київські революції, любо-мило співіснують, кулуарно святкують, ділять майно, час від часу міняються посадами й кабінетами, змінюючи іноді й свою орієнтацію. Партійну, звичайно. Чи не там собака зарита?!
На той час Верховна Зрада у Верховній Раді, така собі машина для голосування, гоп-компанія Януковича-Азарова, котру чомусь називають коаліцією, вже встигла проштампувати і угоду про російський газ для олігархів по-флотськи, і бюджет для тих же олігархів по-азаровськи.

Читати далі →

Біблія як записане Слово Бога (грецьке «графе»)  відома людству більше чотирьох тисяч років. Вона описує ключову подію, яка  стала причиною усього того, що  відбувається нині. І це — гріхопадіння. Бог сотворив людство (бо євр. «адам» має і таке значення). Навіщо? Адже Він — досконалий, самодостатній, і навряд чи має потребу в такій недосконалості, якою є людина на даний момент часу.  Відповідь можна знайти тільки в такому твердженні: «Бог є Любов», де любов  в значенні «агапе». Така любов — безумовна, вона любить тільки тому, що любить. Вона не надимається, не шукає тільки свого,  всьому вірить, всього надіється, всьому радіє і ніколи не перестає. Але в  цый безумовносты  все-таки є одна умова: якщо є Той, що любить, має бути і той, кого люблять.  Людина є тією стороною, яку люблять. З любові випливає ще одна властивість — добровільність. І саме ця властивість зумовила отих два дерева в Едемському саду.

Читати далі →