Причина

краплями
життя
минулі
виточують
втому
ідеальної
форми
підступають
до горла
морем
фантомного
болю
вже неіснуючих
втрат
доводять
мого Ромео
до крайньої
точки
нівечать ранки
виїдають кольори
і зміст в сл...
Читати далі →

Також без назви

розмалюю
червоним
холодну білизну
ніжно
щокою
до бездушних
кахель
подарую свободу
до тепер
фіксованим
візерункам
великого кола
малюйте
без мене
я ніякий художник
Читати далі →

Безвідповідальний

кожен вірш
то цвинтар
слів
і я похована
десь
там
під стосами
паперу
безкінечністю
символів
образів
знаків
нерівним
почерком
зв'язані руки
єдиною
буквою
продиктовані
строфи
навіщо?
для кого?

Читати далі →

Мій...

різкий
ранковий
Львів
у корпусах
зі скла
й металу
порізане
дротами
небо
втратило опору
і проситься
на руки
скриплять
десь сонно
вікна
трамваї 
губляться
у геометріїї доріг
я прошепчу
привіт Ромео Читати далі →

Коли система дає збої...

Коли система дає збої,
і серце починає згадувати ритм квік-степу,
місяць ледь ховається за скроні
облитих сяйвом помаранчів на підвіконні.

Не налагоджуйте стару систему:
ми з нікого перетворились на героїв...

Стіни кліпають фотокартками,
На тих ж...
Читати далі →

Вулиця Собача

Вулиця мого життя зветься Собача, вдосвіта гавкотом мій наповнений Рим. Тільки замріюся –  пальці покусані, краще – все ж пам’ятати завжди, де  я і з ким.   Сни про кістки і трохи повити на місяць – все що потрібно собаці у вічних парканах, люди так с...
Читати далі →

Поетичний фестиваль «Від Гуцулії до кряжів донецьких»

Приводом до його проведення стала премія імені Тараса Мельничука «Князь роси», якою щороку відзначають найталановитіших поетів України. Лауреати цьогорічної відзнаки виступили на невеличкій сцені поетичного фестивалю, розташованій в приміщенні Чернівецького органного залу.

Орг...
Читати далі →