Невже таке може бути?!   У подібне важко повірити, але, на жаль, воно мало місце…   Трагічна історія, про яку йдеться нижче, навіяла мені певні спогади.   У мене перед очима з’явилася моя вже покійна мама, проста українська жінка, котра далекого 1987-го (тато, неньо як казали у нашій родині, помер у 1985 році), тоді ще 59-літня, бігла пероном Чернівецького залізничного вокзалу, плачучи і махаючи мені рукою на прощання, за потягом, що набирав хід і віз мене до мого першого місця служби, а було...
Читати далі →

Диявол, як і раніше, так і тепер – ховається в деталях. Одна велика реформа по децентралізації, яка асоціюється з іменем Порошенка та Гройсмана сповнена внутрішніх неоднозначностей і має два обличчя. З одного боку – створення спроможних громад та передача їм реальних повноважень та ресурсів дійсно є українським Сталінградом (у якому, як кажуть, «ні кроку назад»). З іншого боку – влада намагається цю реформу насильно продавити через голову, як її потенційних опонентів, так і потенційних прихильни...
Читати далі →

Про Чернівці культурні, туристичні, архітектурні. Нещодавно в Чернівці приїжджали мої знайомі сумчани. Питали, що то в нас за вулиця така, що «по ній ніби танк проїхав». Здогадуєтеся, яка? Жалілися, що до 10 ранку зачинені всі заклади харчування, тому довелося снідати бананами (сніданок справжнього чоловіка). Питали, де можна скуштувати буковинську кухню. А в мене в голові лише «Львівські пляцки», «Львівська майстерня шоколаду», «Віденська кав’ярня», ірландський паб «Дублін»… Якось разом з...
Читати далі →

Ще уривок моєї п'єси про видатного психоаналітика Вільгельма Райха, який провів дитинство і юність на Буковині. Вчився у Чернівцях. Дописав вже досить давно. Актуальненько. Є і… буде. «У пошуках вбивці» — не назва п'єси, а власне цього уривку. Райх стоит посередине сцены,Сцену понемногу заполняют: выносят научный антураж, дешевую мебель, опускают задник с изображением ородского австрийского пейзажа, или демонстрируют на экран. ВСем руководит экскурсовод. Проходят веселые, нарядно одетые люди....
Читати далі →

В оповіданні Рея Бредбері «І пролунав грім» герой випадково роздавив метелика під час туристичної подорожі в минуле машиною часу, що спричинило грандіозні зміни в «теперішньому часі». Подібний ефект одержав назву «Ефекту метелика». Саме такий ефект може викликати в нашій країні «помах крила» опального українського олігарха з Відня.Історія питання?«Українська правда» у своїй статті «Віденська перемога Фірташа. Як олігарх уникнув екстрадиції» говорить, що заснована Фірташем у Швейцарії компанія Bo...
Читати далі →

   Корупція продовжує своє бурхливе життя… В центрі і на місцях. Серед великих начальників та серед дрібних начальничків. Всюди! Про це я неодноразово писав (з іронією і сарказмом теж) та інформував багатьох українських високопосадовців. Ось ці свідчення небайдужого. Читайте їх і робіть висновки. Отже:   «Кому в Україні (на Буковині) весело живеться, або Хто плює на законодавство про боротьбу з корупцією…»,   «Коваль коня кує, а жаба й собі лапу сує…»,   «Кому в Україні (на Буковині) весело живе...
Читати далі →

Каруковані писанки – унікальне явище в українському писанкарстві     Традиційні буковинські і гуцульські писанки відзначаються яскравим різнокольоровим орнаментом геометричного та флористичного характеру. Таке розмаїття кольорів характерно також для карукованих писанок, які вражають яскравістю барв, хоча орнаментика ще не є такою складною, а отже, набагато давніша.    Карукованими писанки називаються тому, що в процесі їх виготовлення застосовується карук – кістковий клей. Звичайний восковий  ро...
Читати далі →

Після появи кіно маленькі кінофірми відкривалися навіть у Будапешті, Львові, Бухаресті. Відень став центром жвавої діяльності в новій галузі. Щоправда столиця Габсбургів довший час обмежувалася (змагаючись з Парижем) випуском фривольних фільмів, але напередодні сараєвського вбивства приступила до постановки фільмів також інших жанрів. Пише про перші кроки кінематографа у Центральній і Східній Європі французький дослідник Жорж Садуль. До 1914 року у світі (а отже й у Чернівцях) панували французьк...
Читати далі →

                                                                                                              Немає нічого, в чому не можна                                                                                                               було би користуватися шпигунами.                                                                                                               Вони — скарб для володаря.                                                                             ...
Читати далі →

                                                      Читайте початок статті, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6, ч. 7.                                                                                Петро Менжерес, «Аеліта»    Иван Бессмертный. Силуэты разведки. Книга-интервью(Одесса: Астропринт, 2007), с. 158 – 161: «Он – полковник (у відставці – примітка моя) Петр Менжерес, в прошлом разведчик…    – Для нашей разведки очень важной была работа на перспективу. Если мы возьмем, к примеру, человека,...
Читати далі →