завжди війна
і завжди з т/с/обою
ти бачиш
у нас розбіжність
в одній
тільки
букві
я
Читати далі →

наш автор
вмер
не дописавши
ненависну нам
п'єсу
і ми ідем по колу
усі слова
і вчинки
це
репетиції без змісту
й кінцевої прем'єри 
я вже втомилась
я досконало
знаю роль 
Читати далі →

туман
виїдає
місто
з моїх думок
і горизонту
а ти
все там
Читати далі →

почуття
тепер
як
спалені листи
крихкі
прозорі
ховаються
й бояться
найменших
рухів
їх апокаліпсис
реальний
кожної хвилини

Читати далі →

дві
металеві
гадюки
біжать
й вгризаються
у небо
десь на горизонті
ідеально
прямо
ідеально
далеко
від тебе
Читати далі →

мене
викличуть
на біс
в наступному
житті
непрошений
шанс
все
зіпсувати
знову
по старих
слідах
ледь чутних
під білосніжним
снігом
чергової
реальності
я тільки
вгадаю
твоє обличчя
за новими рисами Читати далі →

                                     "психологічн[е] вдоволення ego наданою собі ж цінністю" Святослав Вишинський
- Я є. Розумієш, мені ЦЕ треба.
Ти дивишся на мене, як на останню ідіотку з ...
Читати далі →

з тобою
приходять
слова
пекучі
болісні
лягають
ранами
на мій папір
життя
і кожен
раз
це вирвані сторінки
Читати далі →

ніччю
тихо
непомітно
в очі
загляни
вітром
прошепчи
і намалюй
гілками
тінь свою
перед
моїм вікном
я буду знати
ти десь є
і десь
ти
мій
Читати далі →

порцелянова посуда
твоя шкіра
молоко
в вазах квіти
сонце ріже
очі
і ти
рвеш струни
тягнеш час
годуєш
фарбами
папір
мене
пустими
клятвами
за шаром
шар
марніє
календар
зима
розтанула
весна
на...
Читати далі →