Великих цитат постНе тільки «Євгєній Онєгін» був «енциклопєдієй русской жизні» (за словами критика Бєлінського). Будь-яка мало-мальськи цінна книжка є не просто набором діалогів героїв, вибудуваним у сюжет-фабулу, а й відтворенням певного відрізку часу, можливо – історичної епохи на певній території. У сучасних книжках, де події розгортаються у нашій країні, ми це не завжди помічаємо (або це не завжди є – бо не так просто оцінити сучасність відсторонено і об’єктивно). У описі сучасного себе дріб...
Читати далі →

Не помічали? Ні? Ніколи? А от в мене буває. Серйозно. Ситуації не накладаються одна на одну. Те, що мало би відбутися одночасно з, відбувається окремо від. Ось, наприклад, проста річ. Моя рукодільниця зв'язала собі шапку. Не шапка, а персик на голові. І чомусь той персик виявився завеликим. Фрукт передали в надійні руки (себто в мої), сподіваючись відшукати йому притулок. З моєї сторони піклування вже було готове надаватися, але де там! В’язанець виявився занадто великим, вже не персик, а ...
Читати далі →

Чи бачили ви колись музику? особисто я ні… а от чути ці прекрасні заспокоюючі звуки- так..  Музику ми сприймаємо на слух, вона може нам подобатись, або навпаки, але кожен із нас кожно дня слухає ці чудові звуки у себе в навушниках… що для мене означаж музика- це мої думки, можливість розібратись у собі.. Коли ти втомлений виходиш з роботи і вирушаєш додому, першим ділом що я роблю, дістаю біляві навушники, вставляю в телефон, відкриваю плей-лист і мої вуха заливають звуки… яким би ти втомлен...
Читати далі →

Декілька років тому, я мріяла про те, що я закінчу університет, буду журналістом, матиму коханого, а згодом сім«ю, займатимусь улюбленою справою і житиму у спокійній державі, де крім заказушних мітингів нічого не відбувається… Я і подумати не могла, що в свої молоді роки, я переживу Революцію справжню із кров»ю та жертвами і моя і без того ранима душа буде розриватись від болю за свою Батьківщну, яку рватиме на шматки Росія… Для мене тоді, як для спортсменки, яка боролась за Україну та захищала ...
Читати далі →

Мрія має пташині крила, Які бережуть її від зла. Мрія може бути нестримна, Але точно — вона не сама. Мрію можна загубити І невдовзі знайти. Мрію можна не втілити, Але в серці зберегти. Наші мрії то є крила, Які несуть нас по життю. Вони надають нам силу, Щоб з серця вигнати пітьму....
Читати далі →

Трапляється в житті переломний момент. Він може бути один, їх може бути декілька, все індивідуально. Чим він характеризується? У мене наприклад з'являлась апатія до всього, мені не подобалось все що я роблю, мені здавалось що все марно, що я нікому не потрібна. Можливо все і до цього було так, але в цей період ти більш вразливий до всього. Любе криве слово може довести до сліз або істерики, абияка критика змушує кинути все. І з'являється питання, як з цього вийти? Для себе я знайшла вихід з цьо...
Читати далі →

Я знаю, я можу усе подолати, Не перше падіння, чергова перемога,  Усе ж тимчасове, усе — тимчасове. Не залишиться і сліду у світі цьому, Назавжди ж поселиться у серці живому, Та все ж тимчасове, усе тимчасове...  І так би й лишалося, і так би і жили, Любили, тужили, шукали надії, Шукали би щастя забували би спати. Перестали боятись, себе відкривали Все більш намагались, з долею змагались Зазнавали би краху, літали би в небі. Шукали би щастя і свою правду, Намагались би жити ...
Читати далі →

Так склались життєві обставини, що в даний період мого життя в мене різко звузилось коло мого спілкування. І я вважаю що це навіть правильно: я вже не називаю кожного зустрічного другом, я не ділюсь особистими проблемами та переживаннями з першим хто напише мені вконтакті, більше того в мене в рази знизилась кількість переписок в соц мережах. Чому так? Я вважаю, що всі через це проходять. Можливо це один з етапів дорослішання. Я просто почала розуміти де люди використовують один одного, де бреш...
Читати далі →

Ви не помічали за собою як важко з віком довіряти людям? Таке враження ніби суспільство, оточуючі тебе люди вбивають цю довіру по маленькій частинці, поки в тебе в жменці не залишиться маленька купка пороху. Ось це і є ліміт твоєї довіри. Її на всіх не вистачить, а дотягнути треба ці крупинки до кінця твого життя. Помічаєш як все важче і важче відкриватись людям, довіряти їм, весь час чекаєш удару в спину і нарешті, його отримуєш. Виявляється твій моральний вбивця довгий час прикидався твоїм др...
Читати далі →

Я тебе згадую лише тоді, коли в навушниках чи десь поблизу грають куплети Ескамільйо з Кармен. Така дивина, бо ти не маєш нічого спільного із Жоржем Бізе. Навіть більше, я сумніваюся, що ти знаєш точне визначення Опери. Ну крім того, що вочевидь це твій улюблений браузер. Комп'ютерно-ігровий хлопчик. Єдиний чоловік, який мені не дістався, і мабуть, саме тому так зачепив. Навіть плакалося трошки.Спочатку ти називав мене дурнуватою, а потім навіть купив шоколадку. І я продалася за шоколадку. Мілка...
Читати далі →