Ти є
А чи можливо тобою напиватись,
метеликів повіки розбудити,
і як в траву зелену розігнатись
стрибнути…й всю печаль втопити?І губ твоїх шовкові перламутри,
У себе спомином залишу на плечі,
Де душі наші в стані Камасутри
Печуть для нас весільні калачіСтрічати із тобою перший промінь,
Зі школи неслухняних малюків,
І молодості радісний відгомін,
В холодній хвилі сивих волосківНа крАю світу, тримаючись за руки,
На краю перехрестя двох життів,
Пережену останні серця стуки,
Щоб ти мене почув...
Читати далі →
Читати далі →