Я вдеваю нитку в ушко
И вяжу свой узелок,
Отмеряю точно, быстро
За стежком ложу стежок.

И старательно так, долго
Прошиваю шов за швом,
Набивая синтепоном
Кукольный большой живот.

Моя кукла вся из ткани
Пуговки её глаза,
Читати далі →

ТІТИКОВІ*


Я майстер смичка!

Мало не Тітик.

На деці жінки граю осінь,

П'ю пиво такої ж барви,

Смакую таранькою кольору літа.

 

В кав'ярні, на столику міні-сцені,

Де на вікнах-персах - станики-ґ...
Читати далі →

Відпускаю затиснене Сонце. Господи... скільки сил, щоб виконати оте: не любити!!! 
ніколи і ніяк, нікого і ніде... 
не любити... 
не  
не  
не... 
Бог рида ридма 
нє... 
Бог не рида... 
проривається крізь мен...
Читати далі →

дерева
хрестами
постали
електролінії
колючим дротом
по очах
я бовтаюсь
в обривках днів
що снігом
по коліна
і зледеніла кров
рубінами
рубінами
до серця
назад
вже певно
не вернеться
повітря
вдих
і повні...
Читати далі →

Прокинутись,
втопити очі водою з-під крану.
Знесилитись,
впасти додолу, як краплі туману.
Замріятись,
поглинути неба розорване шмаття.
Не дивлячись,
Як сонця за обрієм гасне багаття...

Стомившись,
гойдатися в ритм мовчання асфальту
Скорившись -...
Читати далі →

по місту
трамваї
пливуть
ковтають
туман і людей
безшумно
як риби
лиш кліпають
часто
через раз
однооко
і ти
маєш шанс 
стати пророком
Читати далі →

як аліса
в нору
провалююсь
з реальності
у пустоту
у порожнечу
в новий всесвіт
не існувати
декілька секунд
без ототожнень
пристрастей
бажань
слова
як акварель
на мокрому папері
чіткі і зрозумілі
враз розпливаються
...
Читати далі →

хронологія днів
втрачена
назавжди
в одному з них
зник час
і я б так зникла
не вникаючи
в обман
в іллюзію
у те
що бачу
чого вартує щастя
якщо воно
примарне?

Читати далі →

Я крашу ногти чёрным лаком -
Сегодня на душе тоска,
Испуган мозг животным страхом,
И путь мой сложен из песка...

Шагаю - грузну по колено,
Бегу - и погружаюсь вся...
Песок под кожей, в почках, в вене,
Песок в крови, внутри меня...

Всё как п...
Читати далі →

БЛАЖЕНСТВО   Во сне я её увидел, Хоть раньше её и не знал. Она показалась в долине Небесно-зелёных зеркал.   Ко мне подошла и рукою Щемящий огонь зажгла, На гребне волны ароматной В Блаженство меня унесла.   Но Блаженство продлилось недолго, И солнце когда взошло, Она ус...
Читати далі →