Дощ

Я повбиваю всіх навколо. І не залишу жодної душі. Така маленька в мене ця промова. На вулиці ще й досі йдуть дощі... Я так люблю гуляти під дощем, Коли погано видно мої сльози. Надріжу серце кілька раз ножем, Не повиймавши з нього всі занози. І тепла кров омиє моє тіло. Впаду додолу. губи… так… тремтіло... І ні про що вже, мабуть, не згадаю... Забудь. Я про одне лише благаю......
Читати далі →

Подумай

Це ж не життя. це все суцільний морок, І жоден, геть, не знає хто він є. І кожен друг, тобі тепер вже ворог, Та й не важливо, ким тепер ти є. Ні Україна, мова, ні культура... Вже не потрібні. «що воно таке?»  З усіх сторін постійна диктатура, І неважливо вже своє, людське. Забули Батьківщину й все духовне, Навіщо так живемо? ну! скажіть! Ми закриваєм очі на гріховне, Аби вхопити ту приємну мить. Невже це гарно? Нащо нам так жити?  Самі ж себе вбиваєм назавжди.  А може марно?....
Читати далі →

о боже, як я скучаю.

о боже, як я скучаю. я випила купу чаю. я абсолютно нічого не помічаю. і досі переглядаю безглузді фільми на ноуті. мені зовсім все'-одно на ідіотську рекламу й білборди,  із них усіх на мене дивляться скажені нелю'дські морди. у маршрутках заливаються ненависні мені акорди, і я їду далі із думкою «які ви все ж таки бровдури». як ти? що ти? де ти? десь у хаосі зараз літають комети, у гарячій точці ревуть кулемети, а я досі слухаю старі плівочні касети, що так довго були притрушен...
Читати далі →

ВЗАГАЛі

Сентиментальність та безпорадність – це вже як, свого роду, синоніми для мене. Коли я відчуваю – я не здатна організувати себе ВЗАГАЛі. Любов викачує із мене особистість і я стаю чимсь «напів». Це не агресивність і не ніжність – це тривога. Це не тривога і не впевненість – це радше азарт -  а що ж буде далі?...ВЗАГАЛіЦе не про кохання. Це про формування особистості всередині кожного з нас. І про вплив всього-усього на те, ким ми за фактом стаємо.  Не хочу видаватися безглуздою на фоні інших, дор...
Читати далі →

Водоспади крізь спиці коліс

Відвідавши більшість водоспадів у Карпатах я вже можу скласти певний рейтинг для себе. І Манявський водоспад є безумовним лідером. Тому розробляючи маршрут для першої веломандрівки з ночівлею, я орієнтувався саме на нього. Два роки тому я вперше відвідав Манявський та Бухтівецький водоспади  і тепер вирішив повторити це, але вже у вело форматі.   Разом з двома попутниками ми завантажились у дизель до Коломиї, а згодом звідти таким же транспортом рушили до Делятина. З місця старту до Манявського...
Читати далі →

El cielo

Небо — настільки абстрактне поняття, що нам важко уявити матеріальні об’єкти у ньому. Хмари — так. Хмари теж, якщо хочте — абстрактні, їх неможливо торкнутись. Бога теж не можна торкнутись, і він теж, кажуть, у небі. Метеорити — поки не  долетіли до землі, залишивши по собі кратери, — абстрактні. Що спільного між донецькими сепаратистами, малазійським літаком і радісною дитиною з ідильного голандського містечка, що вперше подороує без батьків? Що спільного безпоcередньо у мене з голодуючими діть...
Читати далі →

Good intentions, but...

Останнім часом в інтернеті все частіше можна побачити різноманітні заклики допомагати один одному, бути добрими і т.д. Та чи буває так, що доброти забагато? Адже все, що занадто, зазвичай шкідливо. Я зараз в Кишиневі. Волонтер у дитячому таборі, який почнеться лише завтра. Чотири дні я відпочивала і насолоджувалася життям. У мене все частіше складається враження, що я не працювати приїхала, а на курорт. Працівники організації, інші волонтери, монахині, охоронець і навіть таксисти до мене супе...
Читати далі →

Просто мысли

И снова привет всем!Только что глянула на дату последней записи в блоге и пришла в ужас! Прошло больше чем пол года с момента ее написания (напечатания), а если быть точной, то 6 месяцев и 28 дней! Признаюсь честно, написала я свой «шедевр» в приступе отчаяния и даже апатии (прочитав аж сама себя пожалела). Думаю, ирония состоит в том, что людям, которые меня окружают, трудно представить меня такой. Я их не виню, ведь они хорошие друзья и рядом с ними мне хочется быть веселой и жизнерадостной пу...
Читати далі →

Проект

Ця ідея долетіла у мою голову приблизно хвилин 15 назад. Я усвідомила слова людини, котра мене, як то кажуть, породила. Але не буду розводити те все у величезну сповідь, чи ще що… просто важливо зрозуміти таку річ: виховання дітей — справа не з легких. Кожен ладен робити це своїм шляхом, власною думкою, можливостями. Моя мама зробила це глибоко. Вона створила фразу, котра несе у собі величезну знахідку: «ти будеш великою людиною». Ну що, здавалося б, може виростити ця фраза, промов ти її мільй...
Читати далі →

Майбутнє України після АТО. Новий суспільний договір

Границы ключ переломлен пополам, А наш батюшка Ленин совсем усоп, Он разложился на плесень и на липовый мёд, А перестройка все идёт и идёт по плану... Навіть незважаючи на певні успіхи української армії на Сході, світовий осуд тупої терористичної жорстокості та фактичний перелом ситуації в зоні АТО, знову залишається якесь дивне відчуття незавершеності всієї справи. «Синдром недогорівшої покришки». Це відчуття, скоріше на рівні якоїсь «чуйки», іноді підказує, що для стратегічного розуміння...
Читати далі →