Не люби мене, ти більше, не люби, не даруй щоранку квітів, вже в коханні нашім голуби розлетілись назавжди по світу Ти шукаєш істину в вині, як знайдеш сідаєш за гітару, вуха в'януть й квіти на вікні, від тих слів… і твого перегару Не співай мені старих пісень,  а нових не смій більше складати, вже стосунків наших карусель заржавіла й зупинилось свято. В нас на кухні скрізь одні склянки, я б хотіла печива і чаю, від любові биті черепки, я в душі на купочку складаю. Голубі...
Читати далі →

перетруть погляди вій твоїхжорнаснує небом за хмарамипляма жовта обвітрені губи мої-твоїз’їденіобгорнуті в золото й шовк авсередині злидні ми хотілось прокинутисьпід мелодію запахів кітчуі літературрозсиплешся попелом нотна бемольному цвинтаріпартитур зазираємо в тініморозом лягаємна вікнімережимо з пальціві пускаєм купальськівінки я віддав нас словаміз руками і серцемзадармав перепаленоплетених дняхне злапає ніколикарма перетруть погляди вій твоїхжорнау життя одна смерть і танеповторно-потворна...
Читати далі →

А в мене досі немає гарячої води. Немає ванни з піною і теплого молока з медом. Теж немає. Немає людини з якою я ляжу спати. Точніше є, але немає. Немає кого обійняти по-щирості. Немає до кого впасти на груди і плакати. Мені просто немає чого робити. Я просто скажу, що просто мене немає....
Читати далі →

о боже, як я скучаю. я випила купу чаю. я абсолютно нічого не помічаю. і досі переглядаю безглузді фільми на ноуті. мені зовсім все'-одно на ідіотську рекламу й білборди,  із них усіх на мене дивляться скажені нелю'дські морди. у маршрутках заливаються ненависні мені акорди, і я їду далі із думкою «які ви все ж таки бровдури». як ти? що ти? де ти? десь у хаосі зараз літають комети, у гарячій точці ревуть кулемети, а я досі слухаю старі плівочні касети, що так довго були притрушен...
Читати далі →

тільки пусто без тебе у сні... і хто ми тепер такі? у пам.яті загубилися... і наче ще живі ми снами у снах межуємось.коли ми були молоді годинами до кінця краплинами по склі слідами... зникали й зникаємо як завжди...хтось говорить про сміхсміх — він поручвін падає наче сніг до ніг ховаючи внутрішній слід:ми з тобою колись були ми моглихтось забрав від дверей ключі хтось усе розбивщастя на пальцях один два три... можна зібрати уламки а спогади… зітри...хочеш... усе від...
Читати далі →

Від Миколи Рачука. Отямся, Росіє, Бо Жнуть те, що сіють.                                 РАЧУК...
Читати далі →

ото переглядала старі файли на комп'ютері і знайшла… отаке архе… най жиє))) гойда-гойда-гойданочка а я твоя коханочка колихала рута мяту коханочка колихала земля небо спати клала земля небо а я тебе будеш сонце моє спати я тя буду колисати не як дитє а як счістє чість моя — чість твоя с-чістєєєєєєєєєєє…...
Читати далі →

Шукаю в собі корені депресії, і хмари за вікном цьому сприяють, дощі розклались небом частинами дисперсії, вітри дерева й душі нервово колихають.. Бруківка хвилями дихає під колесами, вузенькі вулички торкаються до ребер, моє терпіння до цього міста стесано, як і моє терпіння стесано до тебе... Вертаюся додому, але ці камбеки, стають нуднішими за сірий дощ в вікні, нема для шлюбу більше небезпеки, коли на сірий дощ спотворюються дні Твої думки блукають у футболі, і ще більш ст...
Читати далі →

відеопоезія на вірш Зази Пауалішвілі «Пізнаєш мене». слова заза пауалішвілі  музика христина халімонова відео заза пауалішвілі монтаж валерій пузік ___________________________ а ще Христя Халімонова заспіває  а ще відео з Книжкового Арсеналу...
Читати далі →

Це моя і твоя країна, Вона, як ніколи буде єдина. Разом карпатські полонини із херсонськими степами, Слобожанщини млини із кримськими горами.             * * * У нелегкі для країни часи Нас роз’єднати захотіли межигірські щури. Але навіщо? Для чого? У нас такого не було до цього!             * * * Вороги із-за стіни Лиють бруд на наших святих, Вони об’єднались заради цього, Але знайте! У Вас не вийде нічого!             * * * Так об’єднаймось і ми браття Після стількох років прок...
Читати далі →