ДИТЯЧА ЛЮБОВ 1 куплет Я була любила тебе, Але не могла змиритись, З цією плутаниною, Ну зупиніть час, Ну зупиніть!                                              Приспів                                            У мене в голові,                                          Тільки твоя любов,                                          Ну витягніть її у мене,                                          З голови прошу! 2 куплет Вона вже пройшла, Моя стара любов, До тебе, до тебе, Пройшла вж...
Читати далі →

Перетинай рубежі на світанку Коли біля дому роса Закидай все глибше і далі Те що вчора було Забувай Суперечки введуть в оману Істини мало тут Зачекай коли спека спалить Всі думи смутні й каламуть А потім дорога крізь пекло Все далі Вглиб Уночі Знай Дорога до страти Простягає тоді ключі...
Читати далі →

Відображення неба в калюжі Сяє Хто знає Можливо  небо – це просто калюжі відображення? Поль Іщук...
Читати далі →

Я зрікся у небо стрибати Допоки не вип’ю озера Не перечитаю Бодлера І всі не знешкоджу гранати Сьогодні не день суботній Тому перехожі журяться А я? Я ніяк не самотній До ніг моїх тулиться Вулиця...
Читати далі →

ось я в це волосся вплетуся бери мене сповивай любов’ю як матуся мої руки мій запалений хребет ти ламаєш нігті об зашкарублу шкіру зазираєш в очі блюєш натщесерце шершаві лікті волосся – ганчірок вилиці вовчі дивлюся на себе і б’ю люстерце навіщо я взагалі уродився уродом де моя урода Боже? так ніжно ні така ніжна ти в переходах ридаю хтось третій все це на акорди схоже якщо напишу ще про це ще про тебе ще про кохання хоч один вірш відітни ме...
Читати далі →

«Чоловік, що підняв руку на жінку, помирає для… просто помирає.» Я приходила до тебе, на твій поріг, Ще до того ніким не кохана, Ти мене проганяв, не беріг, Я була твоя гостя непрохана.   Ти міг подати не руку, лиш чаю, В горняті холоднім розписанім, І не питав мене чи прощаю, Коли брав таку…розхристану.   Ти крутив мої кисті…ще боляче, І так легко кидав до льоду , І потішався наді мною стоячи, Дивився на свою шкоду…   Ти не любив, душу травмуючи, І знаючи всі мої паролі, Мої...
Читати далі →

000 290 Він мені тихо каже нервовим гортанним голосом Він мені тихо вказує на всіх янголів і серафимів. я ледь навприсядки, трішки навпомацки йду між цих куль, як дитина по сиротинцю. десь відгрівають долоні, торкаючись чужих пальців і кожен світанок дякує, що ніч цю прожили я відмовляюся вірити, чути і бачити, що хтось народив дитину, а вона когось вбила… крізь серце стискаються віхоли й майбутні відлиги цієї зими не лише снігів так багато, а й крові комусь це зовсім байдуже, хтось ї...
Читати далі →

три роки у травні всього за два дні розділили на двох. стікали водою між рам по вікні ніби вперше туманом в ущелині гір. ми сходили вниз. і квитки і вагон і мовчання. ми — були. нас чекало прощання. ...
Читати далі →

а чи приходили до тебе уві сні твої діди, яких і не згадаєш? коли виходять їхні душі із могил — їм лиш би говорити. а прадід мій приходить і стоїть, мовчить — завжди і тільки погляд, крізь усе нутро, шукає правди. він, кажуть, бачив серце й умів «водити» долю і говорити, мовчки, із водою, а потім нею, з тіла, змивати втому. він був святим, а я не пам.ятаю....
Читати далі →

Світе, холодно, світе, гублюся - Обійми мене — лячно тулюся... Обійми мене — вечір близиться, Хоч і гірко так, а не схлипнеться. Сивим поглядом з гір підтакують: Не морози ці так відлякують, Не морози ці і не присмерки, Обійми її — зорі вимеркли... Темно робиться — думка губиться, Я до рідного лиш голублюся, Лиш до рідного — в душу гріюся, Так нам затишно — як обіймемся......
Читати далі →