Дякую Тобі за мої прокидання, за бачення сонця, його споглядання, за сукні нової і туфлі вдягання, і личка водою щоранку вмивання, за мрії мої і нездійсненні бажання. За татову усмішку і мами страждання, коли народилась і перші ридання, за сік апельсиновий і пиво до рання, за ноги ходячі і їх танцювання, за ручки не білі, їх працювання, за зошит, за ручку, віршів написання, за всіх вчителів і їхнє навчання, з мої знання і моє незнАння, по чашках, по стінах, моє малювання, за вміння...
Читати далі →

Вона була такою не подібною на інших, І він би втратив розум, та між інших, Між сотень тих німих, обдертих та злиденних лярв, Він втратив все — її, себе…   І не зберіг оте святе, що в ньому ще живе… Й на мить здалось, що не помре… І буде вічно тліти десь в душі, Поки вона з тобою буде залишатися вночі…   Та її очі знов такі сумні. Втопити б  горе у вині…...
Читати далі →

Безкарність та уседозволеність породжують монстрів. Та не скажу нового — найстрашніші байдужість і мовчання. На моторошний злочин у Беслані в 2004 році не було адекватної світової реакції, Україна також залишилася осторонь. Усе було так очевидно. Мені видається, що актуальні події в Україні — це закономірне продовження тих подій, які мали стати тривожним сигналом. Усі ми діти Беслану. Діти Беслану Так швидко все забувається, Швидше, ніж облітають кульбаби. Ніж — до горла, Дуло — до скро...
Читати далі →

кожна історія наша горіла з деревами разом ліс поволі сохнув, вмощуючи в собі сонце ліс вичерпували звірі, розносячи деревину і тріски ми навпроти сиділи і мовчки читали вірші і там було щось про спеку сховатися в затінку варто би ходили ми, взявшись за руку, бачили попіл між ватрами горіли ми разом з деревами спліталася з димом поезія і був ти мені ледь помітним — спалахом вогнищем вітром...
Читати далі →

Вчора до труни Олександра Щербанюка принесли вірш, який просили зачитати на похованні. Публікую і сподіваюся, що автор знайдеться і, хоча б, назве своє ім'я. Чому так рано в свої гнізда вернулись лелеки? Надворі ще лютий править - до тепла далеко. Стоять в гніздах парами, Луки розглядають, інші в небі, чомусь, сумно, Колами кружляють. Ті, що в небі, придивіться - То є не лелеки - То є душі убієнних — зібрались далеко. Убив вбивця-найманець Пострілом у серце Лише за те, що в ї...
Читати далі →

Чоловіче мій, запрягай коня, То не кінь, а Змій, миготить стерня… /Ліна Костенко/ Чоловіче мій, Не цілуй мене, а ні рук, ні ніг, ні очей моїх...                                                                    Поцілуй м*я в самісіньке Сер-це,                                                                    В Дно розверзле  і біль душі.                                                   По-ЦІЛ-уй -                                                   Цілим стань,                 ...
Читати далі →

Я ніби кава в чашку розливаюсь, гарячим трунком з присмаком гірким, тебе маню, тобою обпікаюсь, і як горох об стіни — збиті кулаки... Приходиш серед ночі весь у ранах, за ліками і спокоєм в душі, та тільки за вікном блищить світанок ти знов несешся вітром по Землі... Скажи мені, що значить ця розлука? Що значить друзі, що коханцями були? Ця дружба наче та гадюка, на шиї й грудях залиша сліди Слухняно двері зачиняю і сумую, шліфую свою честь небездоганну, кохання дружбою в нар...
Читати далі →

Спи До просвітління чотири хвилини А будильник задзвонить за Три Ці столітні ялини Знають правила Гри І ти можеш знати Знайти Чи піти без одежі Головне щоб тебе хтось хотів запитати: Камо  друже грядеши? Поль Іщук...
Читати далі →

ДИТЯЧА ЛЮБОВ 1 куплет Я була любила тебе, Але не могла змиритись, З цією плутаниною, Ну зупиніть час, Ну зупиніть!                                              Приспів                                            У мене в голові,                                          Тільки твоя любов,                                          Ну витягніть її у мене,                                          З голови прошу! 2 куплет Вона вже пройшла, Моя стара любов, До тебе, до тебе, Пройшла вж...
Читати далі →

Перетинай рубежі на світанку Коли біля дому роса Закидай все глибше і далі Те що вчора було Забувай Суперечки введуть в оману Істини мало тут Зачекай коли спека спалить Всі думи смутні й каламуть А потім дорога крізь пекло Все далі Вглиб Уночі Знай Дорога до страти Простягає тоді ключі...
Читати далі →