О, человек!
Явился в этот мир
Сквозь сотни тысяч лет
и воплощений
Всё странствуешь в пути
В погоне за иллюзией счастья
Разбил сердец немало
И Душ невинных погубил...

Зачем ты существуешь!?
Нежели для того рождён!?
Проснись, проснись
Просни...
Читати далі →

Я дишу світом, впливаю в глиби -
Там воду ділять червоні риби,
Там темно трохи і зовсім тихо,
Якесь хвостате тікає в рифи -

Там добре, світку, вода холоне,
Хитає небо - сухе й червоне,
Поміж водою, її кругами
Впливаю в себе, лиш змах ногами -

Вдих...
Читати далі →

Він йде, асфальт волочиться за ним,
Брехливі афіші на стовпах висять,
Він був високим, гарним, молодим,
І палко вірив всім новим пісням.

Не вірив людям, телевізору й новинам,
А зранку пив чай із бергамотом,
І знав, що її звали Аня чи Марина,
Вон...
Читати далі →

А пам'ятаєш - сніг, зима і мандарини,
які з тобою їли на морозі?
Метіль довкола, маршрутки і машини,
і ми з тобою закохані в облозі...

Ти все тікав в обійми до дружини,
чомусь не лив мені словесний бруд,
лиш змерзлими руками чистив мандарини,
а нас тим часом ...
Читати далі →

В неділю 24 листопада о 15:00 в Києві (Сальвадор-Далі бар, Ярославів Вал 16, метро Золоті Ворота) відбудеться презентація двомовної (україно-англійської) книжки Андрія Волошина “Інша Імперія“. Вхід вільний) Запрошую всіх не байдужих до поезії! АНОТАЦІЯ: Друга поетична збірка Андрія Во...
Читати далі →

Біжить мій поїзд в далечінь,
за вікнами гуде трава,
ховає образ придуманих везінь,
везе додому несказані слова…

А твій вагон попереду летить,
на тій же колії, розвіваючи думки,
синій поїзд назад до Чернівців нас мчить…
стираю сльо...
Читати далі →

Мені би випхатись із дзеркала на волю, і тому відображенню надати крил, запхатись пальцями в акрил, а на щоках позбутись солі, під легким подихом вітрил… Ми тут згораєм під променем палючим, еталонів, прикладів, взірців, серед дорогих автівок, дешевих папірців, і під поглядом колючим, накрохмалених білих комірців!!! А наші душі вже пахнуть шашликом, запеченим на вогнищі чуток, приправленим корицею пліток, Ми так жалюгідно махаєм кулаком, і падаєм під асфальтовий каток… дУмк...
Читати далі →

Ти із кишені дістаєш залізну праску.
Під променем нагрієш і так мило,
даруєш мені знову мою казку,
і прасуєш мої зім'яті крила.

Це не метелики, це хвилі,
закохано цілують мій живіт.
Я йду на кілометри, йду на милі,
і кличу ейфорію у політ.

Читати далі →

Стрясає ніч тумани з крон -
Пульсує, темна
Між пера у старих ворон
Вже снігу зерна.

І шишки губить ліс старий -
По дві-по одній,
Ти призираєш до трави,
А там - безодня.

Коріння дуба по землі -
Та ні, прожилки
І зірка губиться у млі - Читати далі →

ми знову тусуємось по братських хатах ночуємо на дахах бродимо місцями десь в районі Дністра палимо вогнище вночі аби зігрітись в душі. у кишенях порожньо. автостопом по трасах  зустрічаєм дощі. набираємо в пригоршні золота того що під ногами і знову дахами парканами прикриваємос...
Читати далі →